На майданчику в Антверпені лунає корейська музика, діти весело танцюють. Це літня школа, яку організували українці. Вона працює вже третій рік поспіль, відкрита як для біженців, так і для бельгійських дітей. Їх тут – чверть. На наших зйомках два роки тому діти розповідали про свої домівки в Україні, а тепер не всі можуть пригадати, звідки саме родом або коли покинули Україну.
– Звідки ти?
– З Франківська.
– Як давно ти тут?
– Я не пам'ятаю. Я вже давно там не був, але колись був.
Незважаючи на це, шестирічний Віктор чітко відповідає, де хоче жити, коли виросте: «В Україні. Тому що там класно, там є моя бабуся і дідусь».
Шестирічна Єва каже, що народилася в Україні, а її подружка Домініка – вже тут, у Бельгії. Обидві дівчинки на запитання, де хочуть жити, відповідають: «в Україні».
Деякі діти в Бельгії живуть разом із сім’ями. Літню школу в Антверпені три роки тому створили, щоб допомогти дітям адаптуватися і пережити важкі емоції, а також щоб дати час батькам, яким треба було влаштовувати життя в новій країні.
Психологиня Євгенія Малицька з Харкова згадує табір два роки тому і каже, що діти стали спокійнішими: «Немає такої напруги, як було в 2023 році. Наприклад, у 2023 році ми не розміщували на території надувні кулі, тому що, коли вони лопаються, звук був тригером. І деякі діти на гучні звуки реагували тілом».
Фінансують літню школу з міського бюджету Антверпена. Ще один проєкт на балансі – повноцінна українська старша школа повного дня. Її відкрили після повномасштабного вторгнення.
«З місцевих шкіл, від місцевих органів влади вони переводили до нас дітей, які мали в місцевих школах проблеми. У нас була дівчинка, яка в OKANі (класи в бельгійських школах для мігрантів, які не знають мови – ред.) ховалася за штору і кричала, а у нас вона знайшла друзів», – каже співзасновниця української школи Владлена Ярошевич.
У літню школу українські діти приходять, щоб зберегти українське мовне середовище і знайти нових друзів, які часто можуть зрозуміти тебе без слів.
«Тут просто можна знайти друзів, і коли виростеш, можна кудись піти гуляти, поїсти морозиво», – каже шестирічна Єва.
