Андріана Дячишин
«Я не просто людина, яка виїхала і тут сиджу, відпочиваю. Для мене важливо показувати, що я з України, що моя країна заслуговує на підтримку, заслуговує на повагу», – розповідає 16-річна Софія Огагіфо.
Після початку великої війни Софія разом із родиною переїхала з Києва до Швейцарії. Тут вона опанувала нову мову та систему освіти. Як випускний проєкт у своїй швейцарській школі дівчина презентувала макет літака «Мрія». Зізнається: для неї це було не просто шкільне завдання, а спосіб нагадати світу, що війна в Україні триває, та зібрати кошти на психологічну допомогу дітям.
Про навчання у швейцарській школі та свою «Мрію» Софія розповіла проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
«Збираємо валізи»
«Я готувалася йти до школи, вчила вірш на пам’ять. Зранку прокидаюся і чую, що мама говорить про валізи. Зазвичай я перша дізнаюся про всі поїздки, а тут мама каже, що збираємо валізи. Тоді я розумію, що щось не так. Я заходжу в інтернет і бачу, що почалася війна».
Так згадує про початок широкомасштабного вторгнення Росії в Україну киянка Софія Огагіфо. Із березня 2022-го вона разом із мамою, братом та тіткою живе у Швейцарії, де отримала статус тимчасового захисту. Нещодавно Софія закінчила дев’ятий клас місцевої школи.
У швейцарській школі, порівняно з українською, навчання значно легше
«У швейцарській школі, порівняно з українською, навчання значно легше. Домашніх завдань немає, бо школа розрахована на те, що людина має самостійно вчитися. Вчитель дає матеріал на уроці, а потім каже, що наступного тижня контрольна робота. І якщо ти хочеш добре її написати – готуєшся самостійно. У нас не було хімії, фізики і біології – усе об’єднано в один предмет. Якийсь період ми вивчали біологію, написали контрольну, а потім перейшли до хімії чи фізики. Таким чином вони зменшують навантаження на дітей».
Софія зізнається, що проблем із комунікацією з однокласниками не було: вона швидко опанувала німецьку, а до цього спілкувалася англійською. Нині Софія планує вступити у додатковий клас, де школярам допомагають обирати майбутню професію.
«У Швейцарії є дев’ять класів, а додаткова школа – це клас, де мені допомагають знайти професію. Тобто я вчуся обраній професії і паралельно працюю за цією професією в компанії, де заробляю гроші. У мене було декілька варіантів – графічний дизайнер, робота в готелі, ще думала про архітектуру або професію кондитера. Але зараз розумію, що в подальшому хотіла б вивчати психологію».
«Ці гроші мають піти не на мої забаганки»
У випускному класі, розповідає дівчина, кожен учень має створити свій проєкт. На його реалізацію дають близько пів року.
Щоб люди не забували, що війна триває
«Я з самого початку вирішила, що робитиму щось пов’язане з Україною. Мені хотілося привернути увагу вчителів, учнів та їхніх батьків до теми України, щоб люди не забували, що війна триває. По-друге, я розуміла, що мені потрібно щось таке, що є символом всієї країни і «Мрія» – це ідеальні ідея».
За правилами проєкту школярі мають працювати в класі. Але вчителька дозволила Софії робити його вдома, аби щодня не носити великий макет. Про кожен етап роботи дівчина звітувала фотографіями. В результаті літак мав 113 сантиметрів у довжину та десять – у ширину. Софія зробила його тухніці пап’є-маше.
«Мені потрібен був матеріал, що буде твердим. Я взяла газети, створила початкову форму літака, а далі вже з маленьких кусочків робила декілька шарів. Кожен сохнув два-три дні. Я розфарбувала літак у білий колір, намалювала вікна, написала назву «Антонов 225», «Мрія», намалювала прапор і жовто-блакитну смужку».
Презентація проєкту проходила у школі в декілька етапів – перед класом, педагогами та батьками.
«Я вирішила зробити ще QR-код на підтримку фонду «Голоси дітей». Прийшла до директора з цією ідеєю, і він підтримав. Насправді багато і швейцарців, і батьків інших національностей, реально донатили».
Збір коштів на психологічну допомогу українським дітям – власна ініціатива Софії. Вона сама раніше працювала з психологом фонду.
За даними фонду «Голоси дітей», торік організація надала допомогу понад 54 тисячам дітей і батьків по всій Україні. Це були як психологічна підтримка, так і гуманітарна допомога, кемпи для емоційного відновлення, реабілітація дітей з інвалідністю, робота з родинами військових і зниклих безвісти.
Війна дуже вплинула на дітей
«Це допомога моїм одноліткам і водночас спосіб привернути увагу до війни. Я розумію, що вона дуже вплинула, особливо на дітей, які, як я, дуже цього не очікували. Є діти, які втратили батьків, які втратили домівки, в яких сім’ї роз’єднані, бо хтось з батьків на фронті. Тому я вважаю, що в таких випадках психологічна допомога дітям просто необхідна. Ці гроші мають піти не на іграшки або мої забаганки, а на допомогу країні».
Софія мріє про день, коли завершиться війна, і вона знову повернеться до Києва на свій фіолетовий диван.
«Хочеться, щоб усі сім’ї знову об’єдналися, щоб всі були разом, не було повітряних тривог, коли ти маєш постійно сидіти в укритті, страху, що твій дім можуть розбомбити. Я також хочу продовжувати підтримувати Україну, бо я не просто людина, яка виїхала і тут сиджу, відпочиваю. Для мене важливо показувати, що я з України, що моя країна заслуговує на підтримку, заслуговує на повагу».
- Станом на кінець травня цього року, за даними УВКБ ООН, у Швейцарії перебуває 70 тисяч воєнних мігрантів з України.
- Федеральна рада Швейцарії планує розглянути питання щодо припинення надання статусу захисту S українцям із регіонів, визнаних безпечними, про це у червні повідомляло видання SRF із посиланням на Державний секретаріат з питань міграції (SEM). Обмеження стосуватимуться лише нових мігрантів.
- Швейцарська рада у справах біженців розкритикувала такі плани, наголошуючи на недоцільності поділу України на безпечні та небезпечні регіони через нестабільну безпекову ситуацію. Організація також висловила побоювання щодо можливого нерівного ставлення до біженців після запровадження змін.
Форум