Територіальні компроміси: про що може йтися на Алясці?

Кілька днів залишається до саміту лідерів США та Росії на Алясці, який має відбутися 15 серпня. Найважче питання – це територіальне питання. Адміністрація Дональда Трампа припускає певні «територіальні компроміси». Україна та Європа проти того, щоб питання територій узгоджувалось між США та Росією, а потім це рішення якось нав’язувалося Україні. Окрім цього в питанні контролю чи обміну територій є кілька різночитань…

Із одного боку Москва вважає, що можна вимагати зміни належності територій ДО згоди на перемир’я, а Україна та Європа наполягають, що треба СПОЧАТКУ погодитися на перемир’я і розпочати його, а потім вирішувати територіальні питання.

Ні, ясна річ, Київ не збирається торгувати своїми територіями і ніколи не визнає тимчасово окуповані Росією свої території російськими – включно з Кримом.

Але зараз для припинення бойових дій, вочевидь, мова йтиме про територіальний контроль. І тут є також різні варіанти, про які говорять політики та ЗМІ.

«Компроміси з обох боків»

Дональд Трамп сказав днями, що будь-яке рішення «може включати обмін територіями».

Віцепрезидент США Джей Ді Венс зі свого боку зауважив, що і Україна і Росія мають бути обидві готові до компромісів, але водночас він зауважив, що США націлені на врегулювання конфлікту «з урахуванням поточної лінії зіткнення».

Президенти США та Росії мають зустрітися на Алясці 15 срепня 2025 року (комбіноване фото)

Генсек НАТО Марк Рютте в інтерв’ю CBS News також визнав реальність того, що Росія контролює частину довоєнної території України

«Коли йдеться про питання території, коли йдеться про визнання, наприклад, можливо, в майбутній угоді, що Росія контролює де-факто, фактично частину території України, це має бути ефективне визнання, а не політичне визнання де-юре», – зазначив Рютте.

Американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем, один з найближчих людей до Трампа і його приятель, заявив, що Росія та Україна муситимуть обмінятися певними територіями для припинення війни, але це буде можливо лише після того, як Україна отримає гарантії безпеки.

«Хочу бути з вами чесним: Україна не вижене кожного росіянина, а Росія не візьме Київ, тож у підсумку буде певний обмін територіями», – сказав Грем телекомпанії NBC News за кілька днів до саміту на Алясці.

Знак «Ласкаво просимо до Аляски» на шосе Клондайк. Аляска, США (ілюстративне фото)

Отже, про які територіальні компроміси йдеться: хто що вимагає і хто з чим не погоджується? Точної картини напевно не має ніхто, але з повідомлень ЗМІ відомо про таке.

Донецька область

Широко обговорюють нібито вимогу президента Росії Володимира Путіна, передану через американського спецпосланця Стіва Віткоффа, про готовність до перемир’я в обмін на вихід ЗСУ у усієї Донецької області. Нині російська армія та підтримувані нею бойовики так званої «ДНР» контролюють майже дві третини території Донецької області.

Треба зауважили, що від контролем росіян та бойовиків з угруповання «ЛНР» перебуває десь біля 98 відсотків Луганської області.

Тобто, фактично Путін хоче контроль на усім Донбасом і виставляє це як умову згоди на перемир’я.

Треба сказати, що вихід на адміністративні межі Луганської та Донецької областей вже тривалий час розглядається як стратегічна мета Росії у війні, але просування в Донецькій області дається російській армії дуже й дуже повільно і з величезними втратами.

В Україні негативно сприйнято це нібито наполягання Кремля на виході СУ з Донецької області.

Військовий 24-ї механізованої бригади ЗСУ імені короля Данила під час ведення вогню з гаубиці 2С1 «Гвоздика» по позиціях армії РФ поблизу міста Часів Яр на Донеччині, 22 липня 2025 року

Річ у тім, що за той регіон велись запеклі бої і ЗСУ не можуть просто так взяти й вийти з суверенної української території.

По-друге, такий вихід означав би здачу дуже потужно укріпленого району довкола агломерацій Краматорська та Слов’янська. Там збудована потужна фортифікаційна лінія оборони – деякі укріплення ще з часів проведення АТО на Донбасі.

Тай вихід росіян та адмінмежі Донецькою області автоматично поставив би під загрозу Дніпропетровську область, а також Харківщину. Фактично це б відкрило шлях росіянам на четверте місто України – Дніпро, а також на друге за величиною місто України – Харків.

Тому, ясно, що Україна не збирається віддавати Росії неокуповану частину Донеччини.

Південь України

Тут багато неясності щодо того, що почув – і чи розібрався в тому, що саме почув – спецпосланець Трампа Віткофф від Путіна шостого серпня.

За одними даними, кремлівський керманич ніби був не проти заморозити нинішню лінію фронту в Херсонській та Запорізькій областях. Зараз під російським контролем перебуває 72-73 відсотки кожної з областей – Херсонщини і Запорізької області.

За іншими даними, Путін нібито в обмін за повний контроль над Донеччиною, ніби згоден був би вивести свої війська повністю з Херсонської та Запорізької областей.

Україна повернула Херсон в результаті успішної операції в листопаді 2022 року, але понад 70 відсотків Херсонської області (на лівому березі Дніпра) все ще перебуває під контролем російських військ

Тобто, після вже п’ятих перегорів Віткоффа й Путіна не до кінця зрозуміло, чи саме це запропонував Путін і чи правильно його зрозумів Віткофф.

На цю плутанину звертає увагу західна преса – що саме почув і чи вірно зрозумів Віткофф Путіна стосовно півдня України?

Інші можливі компроміси

Серед інших територіальних компромісів назвали нібито можливість передачі Україні контролю над Запорізькою АЕС, яка попала під контроль російської армії в перші тижні повномасштабного вторгнення в 2022 році.

Також говорили і про нібито можливість повного виходу росіян з Харківської області – нині під їхнім контролем перебуває десь два відсотки території Харківської області після того, як ЗСУ виграли битву за Харків на початку вересня 2022 року.

Раніше – кілька місяців тому – піднімалася хвиля протестів проти нібито готовності адміністрації Трампа визнати де-юре російську окупацію Криму. Але потім, це було спростовано.

Все ж нині і Україна і Європа схиляються до того, щоб зафіксувати де-факто нинішню лінію зіткнення, оголосивши перемир’я, а потім вже щоб почалась серйозна дипломатична робота по широкому, довготерміновому врегулюванню для досягнення тривкого миру з гарантіями не повторення агресії проти України.

Але чи так само думає Вашингтон?

«Як цікаво виходить. Віце-президент США говорить можливо навіть про юридичне закріплення нової територіальної реальності. Генсек НАТО балансує. Головна дипломатка ЄС найбільш послідовна і апелює до міжнародного права, – пише у фейсбуці український аналітик Микола Бєлєсков. – І цей брак єдності серед наших західний партнерів це те, що РФ буде експлуатувати по повній».